Як поступово відмовитися від засобів дитячої безпеки
Моя третя дитина відзначилася тим, що прив'язалася не до однієї, не до двох, а до трьох ковдр.
Ці дитячі речі належним чином, навіть творчо, іменувалися синьою, жовтою і зеленою ковдрою. І він любив їх усіх.
Куди б він не пішов, ковдри завжди були на буксирі. Це мило спочатку: зрештою, він був найменшою дитиною в сім'ї, і всім подобалося з ним бавитися. Але у міру того, як він підростав, зростала і його залежність від ковдр. Я думала, що перехід від речей, які він переріс, буди втричі складнішим, коли доведеться залишити цей етап розвитку дитини в минулому.
Справжня прив'язаність
Ішов час, я почала хвилюватися, що він понесе ковдри на своє перше побачення. Я знала, що він цього не зробить, звичайно, але коли вам доводиться позбавляти дитину її улюбленої речі, ви серйозно починаєте хвилюватися.
Ковдри супроводжували нас на дитячому майданчику та у супермаркеті – і навіть на футбольних матчах його сестри. З часом вони ставали брудними, порваними та зношеними.
Наша педіатр запевнив нас, що наш син не був першою дитиною на планеті, яка занадто прив'язувалася до об'єкту безпеки. Насправді, це нормальний етап розвитку дитини, що допомагає забезпечити почуття комфорту, і немає жодних причин змушувати його виходити зі своєї зони комфорту. Ці речі, як правило, самі виправляються, сказала вона.
Вона була права.
Соціальний тиск
Дитячий садок - і тиск з боку однолітків, які ходили разом з ним - відіграли основну роль у тому, що наш син відмовився від ковдр. Будь-якій дитині не потрібно багато часу, щоб зрозуміти, що інші діти не ходять у садочок з трьома ковдрами на буксирі!
Крім цього, його батько і я намагалися з усіх сил не метушитися через ковдри. Так, це дратувало, але ми намагалися ігнорувати їх. Логіка підказувала, що якщо ці дитячі речі заспокоювали дитину, тоді наше прохання відмовитися від них тільки б викликало більше тривоги, що, у свою чергу, збільшить залежність. Ми вирішили дозволити соціальному тиску та дитячому садку зробити диво.
У час, коли наш син і його ковдри були нерозлучними, ці поради допомогли нам впоратися:
Не наполягайте, щоб ваша дитина занадто рано відмовилася від своєї прив'язаності до об'єкта безпеки. Це тільки викликає більше занепокоєння.
При потребі встановіть ніжні обмеження. Наприклад, замість того, щоб носити ковдри по брудному майданчику, ми заохочували нашого сина лишати їх у безпечному місці, доки він грався.
Займіть дитину чим-небудь. Знайдіть інші способи, щоб зайняти руки вашої дитини – складання кубиків, малювання або розкладання головоломки на підлозі.
Наповніть його любов'ю. Часто обіймайте дитину, доки вона вчиться перерости залежність. На відміну від покарань за те, що дитина чогось не робить, хвалять її за те, що вона щось зробила.
Як і багато батьків, ми боялися, що ковдри залишаться з нашим сином назавжди. Тепер ми знаємо, що синя, жовта і зелена ковдри були просто іще однією сходинкою в його постійному прагненні до незалежності.
Приєднуйтесь до клубу Pampers та отримуйте: