Як дитина спілкується

До того як дитина навчиться вимовляти слова, вона використовуватиме звуки та жести для спілкування. Посміхається вона чи плаче, брикається чи махає, потрібно знати, чому цей початковий етап спілкування важливий і як його заохочувати.

Вступ Ніщо так не важливо для немовлят, як глибокі емоційні зв’язки, які вони поступово створюються зі своїми батьками. Це важливий елемент виховання. І ці потужні емоційні зв’язки настільки ж важливі і для батьків. Справді, що може бути більш душевним ніж перша посмішка дитини, перший сміх, перший жест «до побачення», а також перші звуки, схожі на слова людської мови! У цій статті ми спочатку розглянемо початкові передвісники жестів, як плач, посмішка та похмурий вигляд, а потім важливу роль, які спонтанні жести відіграють у розвитку спілкування з немовлятами, і нарешті дослідимо переваги та недоліки просування поза спонтанні жести, щоб навчити дітей формі Дитячого знаку.

Коли починається діалог? Коли створюються емоційні зв’язки? Раніше вважалося, що діалог починається лише, коли дитина могла вимовляти короткі речення в 18-24 місяці. Але зараз відомо, що діалог починається задовго до цього. Навіть під час останнього триместра в утробі очевидні початки діалогу. Коли мати помічає, що дитина рухається, вона часто говорить до неї «маленька». І коли плід чує її голос, він може завмерти на хвильку, а потім почати брикатися знову, на що мати реагує відновленням розмови. Такі міні-діалоги часто трапляються, коли мати відпочиває і краще відчуває рухи своєї ненародженої дитини. Відразу після народження дитини батьки починають розмовляти з немовлям; вони просто не можуть зупинитися. Вони балакають з новонародженим так, ніби вона або він розуміє все: «Доброго ранку, малюк, як почуваєш себе сьогодні?», - говорять вони співаючим голосом з метою привернути уваги немовляти. І невдовзі дитина починає реагувати, брикаючи ніжками. Майже мимоволі батько на мить зупиняється, щоб дитина насолодилася цими початковими, прелінгістичними розмовними уміннями.

Плач як форма спілкування Звичайно, діти мають багато способів передачі своїх намірів та почуттів до того, як вони навчаться розмовляти. Чи плач рахується за жест спілкування? Врешті-решт, діти плачуть, щоб показати, що вони голодні, їм боляче, їм потрібно змінити підгузки, чи що вони просто не хочуть бути самі. Важливим аспектом батьківського виховання є розуміння цих видів плачу. Цікаво, що різні види плачу стають все більш диференційованими протягом перших місяців життя, настільки що матері можуть розпізнати тип плачу, який передає відповідне значення. Не слід забувати, що спілкування з немовлятами – двостороння діяльність, тому чим більше мати відповідним чином реагує на різні види плачу дитини, тим більше вона посилює значення кожного виду плачу для дитини. Так створюються емоційні зв’язки. Це важливий аспект батьківського піклування. І, звичайно, пізніше у віці, коли дитина починає ходити, діти можуть виражати негативні почуття не лише плачем, але також стуком по столу або топтанням по підлозі. Чи різні види плачу та інші ознаки гніву рахуються «жестами» викликає дебати.

Посмішка та насупленість як форми спілкування Посмішка та насупленість – інші види, за допомогою яких діти можуть впливати на поведінку спілкування батьків. Фактично перші «посмішки» дітей – це просто гримаси, але батьки реагують з таким ентузіазмом на те, що вони вважають посмішкою, і посміхаються самі. Дитина помічає таку реакцію, вирішує, що цим можна добиватися позитивних реакцій у своєму оточенні, і намагається відтворити «посмішку». І розвивається приємна взаємодія… Крім того, за непідтвердженими даними діти практикують ці лицьові жести під час сну. Ви коли-небудь заглядали, щоб перевірити дитину уві сні, бачачи її усміхненою або насупленою з закритими очима?

Ранній курс спілкування з немовлятами Окрім першого плачу та ознак посмішки та насупленості спочатку дитина реагує на мову батьків рухами ніжками, а приблизно в 3 місяці – воркуванням і байдужістю. Насправді приблизно аж до 10-13 місяців більшість немовлят не вимовляє слів, які можна розпізнати. Але не думайте, що вони ігнорують мову до цього часу. Дослідження показало, що задовго до того, як немовлята вимовляють перші звуки, вони добре розуміють, що таке мова. При народженні вони можуть розпізнавати мовлення матері (яке чули в утробі) від розмови інших, вони можуть відрізняти почуті розмовні звуки як /па/ і /ба/ та вже у 8 місяців вони старанно розділяють потік мовлення на окремі слова. Проте, хоча вони старанно обробляють почуту мову з самого початку, у дітей іде набагато більше часу, щоб почати вимовляти власні звуки та слова. Лепет починається приблизно в 5-6 місяців, коли діти постійно практикують різні звуки. Тим не менше, незважаючи на всю практику у відтворенні звуків, піде ще 3 або 4 місяці до того, як немовлята відтворять щось подібне на слово. Чому на це йде так багато часу? Одна з причин в тому, що дітям просто дуже важко розробляти свої артикуляційні навички так, щоб їхні ротики робили такі рухи, що призводили до вимови звуків, з яких складаються слова. Справді, на початку крупні моторні навички випереджають дрібну моторику, необхідну для контролю артикуляції мовлення. Іде багато місяців для формування артикуляційного апарату дітей настільки, щоб вони змогли вимовляти, наприклад, англійську чи французьку, чи японську мову в залежності від мови оточення. М’язи в їх артикуляційній системі пластичні та все більше формуються мовою, яку вони чують і намагаються відтворити. Тому лепет відіграє важливу роль у формуванні наших артикуляційних систем. Але немовлята спілкуються ефективно ще задовго до того, як вони вимовлять ці перші чарівні слова. Саме тут жести відіграють надзвичайно важливу роль.

Важливість жестів у спілкуванні Окрім мови ми зазвичай використовуємо жести. Просто подивіться на те, як розмовляють двоє друзів, і як часто вони махають руками під час розмови. Вважалося, що так жестикулюють лише італійці, але ретельні дослідження навіть так званих «стриманих» британців показали, що вони також використовують багато жестів в доповнення до мови. Ви коли-небудь намагалися не жестикулювати взагалі під час розмови? Як виявляється, це значно ускладнює ваші комунікативні уміння, оскільки жести - природний супровід мовлення. Як жести природним чином виникають під час розмови дорослих, так само вони діють і між батьками та дитиною.

Які перші жести дитини? Жести, як правило, досить портретні, тобто вони відображають своє передбачуване значення. Наприклад, якщо ви хочете показати жестом «їсти», ви напевно піднімете пальці до рота і поворушите губами, імітуючи прийом їжі, в той час як слово «їсти» не звучить на щось подібне до прийому їжі. Інші жести, як правило, більш умовні, як махання рукою, щоб сказати «до побачення». Ресурс комунікативного розвитку МакАртура, що використовується психологами в 39 різних країнах, вказує наступні 12 жестів, як найзагальніші спонтанні комунікативні жести, які зустрічаються у немовлят на ранньому етапі розвитку, зазвичай до кінця першого року життя: Протягує всю руку, щоб показати батькам щось, що вона/він тримає, означає: «Дивіться, що в мене» Вказує (витягнутою рукою і вказівним пальцем) на якийсь цікавий об’єкт або подію, що означає: «Зверніть разом зі мною увагу на цю цікаву річ» Протягує руку і дає батьку об’єкт, який тримає, що означає: «Візьми це» Махає на прощання, коли хтось іде, що означає: «До побачення» Витягує руки вгору, що означає: «Я хочу, щоб мене підняли» Качає головою, що означає: «Ні» Киває головою, що означає: «Так» Жестикулює, притиснувши пальці до стиснутих губ, що означає: «Обійми» Просить щось, протягуючи руку і розкриваючи та закриваючи долоню, що означає: «Я хочу це» чи «Відкрий це» Шле повітряні поцілунки на відстані, що означає: «Ти мені подобаєшся» Стискає губи в жесті «ням-ням», що означає: «Це смачно» Пожимає плечима та/або повертає руки долоням вгору, що означає: «Нічого немає» чи «Куди воно поділось?» Більшість дітей роблять ці жести до кінця свого першого року життя і протягом половини другого року. Звичайно, багато з цих жестів дитина вивчає на основі природних жестів, які супроводжують розмовну мову батьків, але щоб вони стали частиною системи жестикуляції дитини, вони повинні виникати спонтанно, а не бути безпосередньою імітацією щойно зробленого батьками. Так, наприклад, якщо ви щойно зробили жест «до побачення», а потім заохочуєте дитину зробити те саме, таке «до побачення» не зараховується. Воно зараховується як повноцінний жест, якщо дитина робить його спонтанно, коли хтось залишає кімнату без вашого заохочення відтворити цей жест.

Вказування як один з найважливіших ранніх комунікативних жестів У вищезазначеному списку ми згадали загальну тенденцію немовлят вказувати рукою з витягнутим вказівним пальцем. Цікаво, що вказування – досягнення, характерне людям. Шимпанзе, наші найближчі родичі по еволюції, не можуть ні вказувати, ні тримати затиснувши, тобто тримати невеликий об’єкт між великим та вказівним пальцями. В найкращому випадку, коли шимпанзе піднімають невеликі об’єкти, вони притискають їх великим пальцем до всієї долоні. Але ніколи не бачили, щоб вони вказували пальцем. Вказування домінує у людських дітей. Належне вказування зазвичай починається в 9 місяців, коли дитина навчилась тримати речі великим і вказівним пальцями. До 9 місяців діти протягують руку з долонею в кулачку, зазвичай намагаючись взяти те, що хочуть. Психологи називають цей жест «інструментальним вказуванням». Але коли вказування включає витягування вказівного пальця, це може також означати: «Дивіться, там цікава подія, якою я хочу поділитися з вами». Ми називаємо це «описовим вказуванням», яке з’являється до кінця першого року. Це вважається справжнім досягненням. Знову ж таки, що допомагає дитині повторювати вказівні жести – зацікавлена реакція батьків на їхні жести.

Дитячі знаки Чи можна використати природну схильність дитини до жестів з метою посилення спілкування між батьками та дитиною? Це саме питання багато дитячих психологів задають собі. Їм цікаво, чи можливо навчити немовлят використовувати руки, щоб спілкуватися з їх допомогою в період, коли їхні роти все ще не можуть видавати мовні звуки. Іншими словами вони хотіли побачити, чи зможуть використати природну спритність рук дітей, яка розвивається раніше вербальних навичок. Результатом стала «Дитячі знаки», жестикуляційне підсилення для спілкування між немовлям і батьками.

Що таке дитячий знак? В першу чергу важливо зрозуміти, що Дитячі знаки – це не мова, а символічна допоміжна система усної мови. Дитячі знаки формуються зі списку вигаданих тілесних жестів, які є зображувальними, тобто жест дуже нагадує об’єкт або подію, до яких він відноситься. Як конкретний приклад, дитячий знак для «голодний» виконується язиком, який лиже губи, а правою рукою тре животик вверх-вниз; «сонний» виконується показуючи обидві вказівні пальці вверх над відкритими очима і дозволяючи пальцям опускатися, а очам закриватися. Деякі дитячі знаки запозичуються з реальної мови знаків, особливо, де такі знаки є зображувальними, але на відміну від реальної мови знаків, яка швидко зв’язує багато знаків разом, роблячи з них повні речення, як і в розмовній мові, дитячі знаки не мають звичайного граматичного багатства, а включають просте використання ізольованих слів, найбільше від 2 до 3 дитячих фрагментів мовлення, як «мені спати».

Що не є дитячим знаком Дитячий знак – не мова. Він дуже відрізняється від Британської мови жестів (БМЖ). БМЖ – повноцінна людська мова з багатим словниковим запасом та складною граматикою. Будь-що, що ви можете сказати розмовною мовою, можна виразити мовами жестів, навіть абстрактні або гіпотетичні поняття. Положення рук, обличчя та тіла задіяні в мовах знаків, а форма і положення долонь у просторі відіграють надважливу роль. Хтось може навіть «шептати» жестами, тримаючи долоні в межах маленької відстані від себе, чим зменшує звичайний простір знаків (напівсферично сформований простір мовця). БМЖ має граматику настільки ж відмінну від англійської мови, як англійська граматика відмінна від, наприклад, французької. Кожна зі світових мов жестів виробила свій словниковий запас та граматику серед громад глухих людей, які її використовують. Отже, дитячі знаки дуже відрізняються від справжньої мови жестів.

Як використовувати дитячі знаки? Важливо зазначити, що діти можуть опановувати слова і дитячі знаки лише, коли задіяні відповідні когнітивні навички, як спільна увага. Іншими словами, дитині потрібен зоровий контакт з батьком, потрібно слідкувати за поглядом батьків до об’єкту, який називається/або показується знаком, а потім вона зрозуміє, що слово/дитячий знак, які використовує батько, стосуються такого об’єкту або події. Такі навички розвиваються повільно протягом першого року життя. Звичайно, малюків можна навчити безпосередньо імітувати звуки чи дитячі знаки, але якщо вони не використовують їх символічно, це просто рухові пат терни, які майже не матимуть значення. На основі думок людей, які користувалися дитячими знаками, хоча їх можна впроваджувати вже у 6-7 місяців, найкраще це робити приблизно в 11 місяців, коли немовля вже робить багато звуків і чітко привертає увагу інших на речі в його або її оточенні. Дитячі знаки завжди використовуються разом з розмовною мовою: Мама може запитати: «Ти хочеш спати?», водночас роблячи дитячий знак для «спати». В усіх випадках батькам слід використовувати слова та дитячі знаки одночасно. Ці комунікативні символи не повинні заміняти розмовні слова. Дитячі знаки найкраще використовувати в якості «посиленого жестикулювання». Іншими словами, дитячі знаки застосовуються, хоча й обмежено, на основі тенденції використовувати жести символічно. Батьки природно використовують багато жестів під час розмови з дітьми: жести для прощання, поцілунків, обіймів, все забрали і т.д. дитячі знаки просто формуються на цій природній тенденції.

Чи покращують дитячі знаки розвиток мовлення? Деякі дитячі психологи заявляють, що немовлята, чиї батьки використовують дитячі знаки, роблять свої перші жестикуляційні знаки до трьох місяців раніше ніж перші слова. Проте, глибинний розгляд усієї значимої літератури виявило, що після належних аналізів перші слова в дитячих знаках і перші слова в мовленні дійсно відбувалися приблизно одночасно. Це логічно, якщо згадати, що певні когнітивні передумови повинні бути спочатку присутні як для дитячих знаків, так і для мовлення. Чи всі діти вчать дитячі знаки однаковим чином? Насправді, дослідження дитячих знаків показують, що є величезні індивідуальні відмінності в тому, чи немовлята використовують дитячі знаки чи ні. Для перших 5-15 жестикуляційних символів виявляється, що: деякі діти починають розмовляти рано і не виявляють особливого інтересу до більшості жестикуляційних знаків; деяким дітям вдається освоїти я мовлення,так і дитячі знаки водночас; деякі відстають в обох напрямах. Майже в усіх дітей, яким вдається освоїти обидва види спілкування, існує бімодальний період, під час якого паралельно використовуються як мовлення, так і знаки. Діти використовують знаки для одних речей і слова для інших. «Фломастер» - важке слово для вимовляння через буквосполучення /фл/ на початку слова, тому діти, які знають дитячі знаки, надають перевагу знаку для «фломастера» (простий жест малювання рукою), а не вимовлянню складного слова. В інших випадках надається перевага словам мовлення. Нарешті, дослідження показують, що використання дитячих знаків швидко падає між 19 та 26 місяцями і в подальшому зникає взагалі у більшості дітей.

Чи шкодить впровадження дитячих знаків? Одним чітким результатом дослідження стало те, що навіть якщо дитячі знаки особливо не пришвидшують розвиток мови, вони безсумнівно не заважають навчанню розмовного мовлення. Звичайно, більшості матерям вдається добре взаємодіяти з дітьми навіть без дитячих знаків, вони дуже швидко пізнають, що означають різні плачі дитини, і батьки з дітьми розуміють один одного на ранніх місяцях, незважаючи на мовну перешкоду між ними. Але якщо батьки вирішать використовувати дитячі знаки, вони повинні їх практикувати самостійно та користуватися ними без проблем перед тим, як вони впровадять цей інструмент дітям, щоб при їх використанні вони стали повністю природним супроводом мовлення. Головне, важливо для матерів і батьків розмовляти і взаємодіяти з дітьми повністю природним способом, а не вдаватися до «вчительського» стилю. Нарешті, дитячі знаки можуть виявитися дуже корисними, якщо наявна родинна історія порушень мовлення або пізній розвиток мови, особливо у хлопчиків. Варто запам’ятати, що форми мови жестів як Макатон, використовуються багато десятиріч з дітьми з порушеннями здатностей до навчання, тому в цьому відношенні дитячі знаки – не новий винахід. Це стало новинкою в тому, що ця методика була перенесена на немовлят з нормальним розвитком.

Чи сприяє використання дитячих знаків соціальну взаємодію? Існують деякі твердження в літературі, що використання дитячих знаків сприяє соціальній взаємодії між дитиною та батьками, але важко оцінити ці твердження через відсутність належних груп контролю та малих груп. Якби це була правда, що знаки сприяють соціальній взаємодії та зменшують розчарованість немовляти, то в такому випадку глухі немовлята глухих батьків зі знаннями мови жестів повинні бути менш розчарованими ніж немовлята зі слухом! Але дані, які б підтверджували цю ідею, відсутні. Хоча деякі батьки з радістю використовують дитячі знаки, інші вказують, що це досить штучно і відмовляються від них невдовзі. Тому краще використовувати дитячі знаки, якщо ви, як батьки, вважаєте їх природними. Справді, якщо батьки постійно уважно розмірковують, що вони намагаються передати дитині, це неприродно. Важливіше, що дитячі знаки не повинні розглядатися в якості, наприклад, збільшення інтелектуальних здібностей, оскільки тоді батьки переходять до вчительського стилю і не будуть використовувати дитячі знаки як природний спосіб жестикуляції для посилення радості спілкування.

Заключні думки Дитячі знаки, якщо ними користуватися природним чином, гарне доповнення до мови, але ні в якому разі дитячі знаки не повинні заміняти мовлення, книги або ігри. Хоча дослідження про жестикуляцію під час сну відсутні, цілком імовірно, що мозок консолідує вивчені жести, і діти практикують деякі свої комунікативні знаки уві сні. Особливо цікава історія про одну американську маму, чия дитина багато жестикулювала: «Знак для «проблискового вогню» - один зі знаків, які він сам придумав – він підіймає праву руку, тримає її на відстані близько 15 см від обличчя долонею всередину, пальці розчепірені і рухає рукою вперед-назад між вухом і ротом. Це характерний знак, який він використовує для проблискового вогню(деякі його знаки мають кілька значень – він використовує один для «вогню», «соку» і «метелика» - що інколи важко розбирати!). Він використовує знак постійно, коли бачить проблисковий вогонь, чи в реальному житті чи в книжках. Я ніколи раніше не бачила цього уві сні, тому не знаю, чи він це робив у минулому, але мене це дійсно вразило. І оскільки він зробив цей знак двічі з перервою близько півтори хвилини між жестами, це не було схоже на випадковість, а швидше реакція на те, що йому снилося. Наразі він має близько 30 знаків у своєму запасі – я вважаю, що мені потрібно більше спостерігати за ним вночі, щоб побачити, що йому сниться!» Якщо батькам вдасться використовувати бімодальні жести/мовлення повністю природним чином, тоді дитячі знаки можуть призвести до багатої взаємодії з немовлятами на радість усім. Головне в тому, що ми хочемо, щоб наші діти отримували радість від своєї діяльності, ставали все більш незалежними співрозмовниками і вели серйозні діалоги з іншими. А робити це за допомогою мовлення і природних жестів чи мовлення і дитячих знаків – питання особистого вибору.